Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері праці
Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері праці має вагоме значення для належної реалізації кожною людиною конституційного права на працю.
Виключення гендерної дискримінації у цій сфері є надважливим і для формування громадянського суспільства, де кожна працездатна людина матиме рівний обсяг прав та можливостей, з урахуванням пільг та обмежень, встановлених законодавством, для отримання роботи не залежно від її статі, а виходячи з рівня фахових теоретичних знань, певних практичних вмінь та навичок, освіти тощо.
Гендерна рівність – це рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Стаття 24 Конституції України закріплює рівність прав жінки та чоловіка, яка забезпечується у тому числі і наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Нагадуємо про необхідність внесення до колективних договорів суб’єктів господарювання положень щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Реалізація таких заходів наддасть змогу суб’єктам господарювання:
- сформувати психологічно безпечне середовище, де принципи конфіденційності і відсутність дискримінації та стигми навколо психічних і фізичних проблем мають пріоритетне значення;
- запобігати дискримінації в усіх її проявах, в тому числі за ознакою статі, віку, походження, раси, кольору шкіри, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності реального або уявного ВІЛ статусу, захворювання на туберкульоз, інвалідності тощо;
- не допускати прояви мобінгу, приниження і знецінення під час роботи колег, керівників і підлеглих;
- не допускати випадків дискримінації працівників з захворюваннями на ВІЛ-інфекцію/СНІД та туберкульоз, забезпечувати їм соціальні гарантії відповідно до законодавства.
